Мирні зібрання

МИРНІ ЗІБРАННЯ: ПРО ЩО ВАРТО ПАМ’ЯТАТИ?

1. Як провести мирне зібрання (беззбройний мітинг, похід, демонстрацію тощо)?

Достатньо попередньо сповістити поліцію, селищну раду про намір провести мирне зібрання (ч. 1 с. 39 Конституції). Причому повідомити відповідні органи влади, на відповідній території діяльності яких заплановане проведення цього заходу, бажано хоча б за день до його початку. А вже під час мітингу варто просто не здійснювати правопорушення.

2. Які права і обов’язки є в учасників та організаторів мирних зібрань?

Права і обов’язки в учасників і організаторів мирних зібрань загалом абсолютно такі ж, як і у всіх інших людей в Україні. Достатньо не вчиняти адміністративні та кримінальні правопорушення. Крім самого права збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації (ч. 1 ст. ст. 39 Конституції), організатори мирних зібрань мають певні права в судах.

Існує також вищезгаданий обов’язок сповіщати відповідні органи влади про намір провести мирне зібрання до початку його проведення. Обов’язок цей насправді не є імперативним, тобто є таким, який не передбачає безумовного виконання (ч. 1 ст. 22, ч. 2 ст. 58 Конституції). Проте повідомляти владу все ж рекомендується, зокрема, під час дії воєнного стану в країні, або ж якщо планується перекриття автомобільних доріг, або якщо учасникам заходу потрібен захист з боку влади від нападів агресивних опонентів. В зазначених випадках доказ факту повідомлення може допомогти виграти в судах на тему свободи зібрань. Ще одна причина сповістити владу про намір мітингувати – правоохоронці не завжди розуміють, що цей обов’язок не є імперативним. Загалом суть попереднього повідомлення органів влади про намір провести мирне зібрання полягає в тому, щоб надати державі час для якісного виконання своїх зобов’язань з захисту зібрання і сприяння його проведенню.

3. Як повідомити владу про намір провести мирне зібрання?

Конституція гарантує ваше право сповістити про намір провести мирне зібрання орган місцевого самоврядування чи виконавчої влади (ч. 1 ст. 39 Конституції). Тобто мова про поліцію, селищну раду. І сповіщати, звісно, варто той або ті органи влади, на відповідній території діяльності яких заплановане проведення цього мирного зібрання.

Повідомляти владу бажано хоча б за день до початку мирного зібрання. Але якщо існує загроза нападу на мітинг агресивних опонентів, то повідомити про намір провести захід варто за багато днів. За цей час треба встигнути обговорити з правоохоронними органами питання захисту учасників заходу від небезпек, а з місцевою владою – про їх обов’язок забезпечити доступні й безоплатні послуги бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги під час мирного зібрання. Якщо ж вони не пішли на контакт після повідомлення про намір провести мітинг, то варто продовжувати домагатись проведення зустрічі щодо організації забезпечення безпеки зібрання.

Законодавчо встановлених вимог щодо способу та форми передачі повідомлення в Україні не існує. Але практика свідчить, що повідомляти краще в письмовій формі. Якщо ж ви передаєте паперове повідомлення особисто, то варто його офіційно зареєструвати в органі влади і забрати з собою другий екземпляр повідомлення, на якому чиновники мають позначити дату отримання і вхідний реєстраційний номер документа. Другий екземпляр повідомлення може допомогти встановити діалог з поліцією під час мирного зібрання.

В повідомленні варто зазначити наступну інформацію:

1. найменування адресата, якщо повідомлення письмове (можна просто назву органу влади або посаду його керівника без імені);
2. календарну дату, час початку і орієнтовний час завершення мирного зібрання;
3. очікувану кількість учасників і коротку інформацію про суть зібрання (ця інформація може знадобитись поліції, щоб визначити, чи можуть на зібрання напасти його супротивники, і скільки потрібно поліцейських для його охорони);
4. чи заплановане під час зібрання перекриття руху транспорту, де, в якому обсязі і на який час;
5. прохання попередньо зустрітися з адресатом для обговорення питань захисту мирного зібрання і його учасників (за потребою);
6. ім’я і номер телефону організатора зібрання (щоб поліція могла переговорити щодо нюансів охорони зібрання та впевнитись, що правопорушення не плануються);
7. адресу для електронного чи паперового листування (щоб запросили в суд організаторів зібрання, якщо влада вбачатиме підстави для обмеження свободи зібрань).

4. Чи можна перекривати автомобільні дороги під час мирних зібрань?

Автомобільні дороги належать не лише автомобілістам та пасажирам їхнього транспорту, але й пішим подорожнім. Право на свободу мирних зібрань в таких випадках конфліктує з правом на реалізацію свободи пересування за допомогою автомобільного транспорту. Проте ані національне законодавство, ані ратифіковані Україною міжнародні договори про права людини не визначають більш чи менш пріоритетні права людини. Конституція гарантує, що громадяни мають рівні конституційні права та свободи, і що в Україні не може бути привілеїв чи обмежень за різними ознаками (ч. 1 і ч. 2 ст. 24). За умов відсутності правового режиму воєнного чи надзвичайного стану, єдиним органом влади, який у відповідності з визначеними Конституцією підставами має право обмежувати мирне зібрання, є суд. Причому серед підстав для обмеження права на свободу зібрань Конституція не передбачає будь-яке перешкоджання дорожньому руху (ч. 2 ст. 39).

Проте автомобільні дороги під час мирних зібрань все ж варто перекривати саме тимчасово, попередньо узгодивши з поліцією та місцевою владою питання щодо такого перекриття, щоб ті вчасно переорієнтували рух транспорту на інші дороги. Частина перша статті 127 Кодексу про адміністративні правопорушення встановлює санкцію у формі штрафів за «непокору пішоходів сигналам регулювання дорожнього руху, перехід ними проїзної частини у невстановлених місцях або безпосередньо перед транспортними засобами, що наближаються, невиконання інших правил дорожнього руху». А частина перша статті 279 Кримінального кодексу передбачає вже більший штраф, або виправні роботи, арешт чи обмеження волі на відчутний строк за «блокування транспортних комунікацій шляхом влаштування перешкод, відключення енергопостачання чи іншим способом, який порушував нормальну роботу транспорту або створював небезпеку для життя людей, або настання інших тяжких наслідків».

Слід пам’ятати, що в українських реаліях завчасне повідомлення про тимчасове перекриття саме по собі не гарантує співпрацю з боку влади в цьому питанні. Іноді для цього потрібне особисте спілкування з очільником поліції відповідного населеного пункту.

5. Які повноваження мають правоохоронні органи під час мирних зібрань?

Поліція, а також Національна гвардія України в межах своїх повноважень зобов’язані гарантувати і забезпечувати свободу мирних зібрань (ч. 2 ст. 3, ч. 2 ст. 22, ст. 39 Конституції), право на життя кожної людини та право на безпечне для життя і здоров’я довкілля, а також зобов’язані захищати життя людини (ч. 1 і ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 50 Конституції).

Для цього поліцейські і нацгвардійці наділені повноваженнями в низці випадків обмежувати доступ до певних територій (якщо такі дії не будуть незаконним перешкоджанням проведенню мирних зібрань), проводити огляди речей учасників мітингів, затримувати, застосовувати фізичну силу і навіть зброю до правопорушників і підозрюваних в кримінальних злочинах, але в законних і пропорційних загрозам рамках. Наприклад, застосована поліцією сила повинна зводити до мінімуму можливості заподіяння шкоди здоров’ю як правопорушників, так і інших людей.

Для комунікації з правоохоронцями корисно запам’ятати, що якщо ситуація не вимагає силових дій, то під час проведення своїх заходів поліцейські та нацгвардійці зобов’язані пояснити людям причину таких заходів, а також довести до відома людей нормативно-правові акти, на підставі яких застосовуються ці заходи (ч. 2 ст. 31, ст. 43 Закону «Про Національну поліцію», п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону «Про Національну гвардію України»).

Поліції заборонено використовувати службові повноваження в політичних цілях, а також провадити політичну діяльність в органах і підрозділах поліції, допускати в своїй діяльності будь-які привілеї чи обмеження за ознаками політичних, релігійних та інших переконань, а також статі або за іншими ознаками (ч. 5 ст. 7, ч. 3 і ч. 4 ст. 10 Закону «Про Національну поліцію»). Політична доцільність не може бути підставою для порушення поліцейським Конституції та законів України (ч. 3 ст. 8 Закону «Про Національну поліцію»). Водночас поліція зобов’язана забезпечувати захист прав та свобод людини незалежно від політичних переконань та партійної належності, і має бути незалежною від рішень, заяв чи позицій політичних партій та громадських об’єднань (ч. 1 і ч. 2 ст. 10 Закону «Про Національну поліцію»). Діяльність Національної гвардії також має ґрунтуватися на принципах позапартійності (ч. 1 ст. 3 «Про Національну гвардію України»). Поліцейські та нацгвардійці також не можуть бути членами політичних партій (ч. 4 ст. 61 Закону «Про Національну поліцію», ч. 1 ст. 11 Закону «Про Національну гвардію України»).

6. За що можуть виписати адмінпротокол або затримати під час мирного зібрання?

Якщо учасник або організатор мирних зібрань вчинить правопорушення, то підлягатиме тій же адміністративної, кримінальної або цивільно-правовій відповідальності.

Протестувальників зазвичай затримують на підставі ст.ст. 173 (дрібне хуліганство), 185 (злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського) або 185-1 (порушення «порядку організації і проведення» мирних зібрань) Кодексу про адміністративні правопорушення .

Пам’ятайте, що обмежувати свободу мирних зібрань за умов відсутності дії правових режимів надзвичайного або воєнного стану може тільки суд (ч. 2 ст. 39, ст. 64 Конституції), законність вимог і розпоряджень поліцейського потрібно ще довести, а «порядку організації і проведення» мирних зібрань сьогодні в Україні не існує. Норма про «порядок» – радянський архаїзм в чинному законодавстві, оскільки правил організації і проведення зібрань немає з часів прийняття Конституції в 1996 році, що в 2016 році підтвердив Конституційний суд (Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2016 від 08.09.2016). Але правоохоронці не завжди про це знають навіть сьогодні, тому можуть вдатися до хибної практики застосування статті 185-1, якщо організатори мирного зібрання не повідомили владу про намір його провести.

Існує також кримінальна відповідальність за умисне невиконання рішення суду (ст. 382 Кримінального кодексу), причому таке рішення може обмежувати свободу мирних зібрань аж до заборони проведення заходу (ч. 2 ст. 39 Конституції, ст. 280 Кодексу адміністративного судочинства).

Якщо Національна гвардія була залучена до виконання завдань з охорони громадського порядку, то її військовослужбовці мають майже такі ж, що й в працівників поліції, повноваження (п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону «Про Національну гвардію України»), крім, зокрема, права складати протоколи про адміністративні правопорушення (ст. 255 Кодексу про адміністративні правопорушення ).