A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
Офіційний сайт Степанівської об’єднаної територіальної громади
Сумська область, Сумський район

Історична довідка

Сторінки історії.

Середина  ХVІІ ст.  – період  масового  переселення українців із  зайнятого  поляками Правобережжя  на  землі  вільного Дикого  поля  і  залюднення  Слобожанщини. Цей край тривалий час  був занедбаним і знелюднілим. Він став своєрідним кордоном між Московією й татарами. У 1658 році створено Сумський слобідський козацький полк на чолі з Г.Кондратьєвим. Переселенці зобов'язувалися відбувати військову службу. За це вони  отримували право займанщини - привласнювати собі стільки землі, лісу, сінокосів, скільки могли обробити. Зайнята земля  і господарські  промисли не обкладалася податком.   Разом із заможними козаками  обов’язково  переселялися  й бідні селянські сім’ї,  які займалися землеробством.

У 1670 році  полковник  Кондратьєв  заснував с. Степанівку на лівому березі річки Суми (зараз  річка Сумка ) за 14  верст від міста Суми.  Тут поселилися сім’ї  селян -  землеробів 

У  1835 Степанівка стала волосним  селом Сумського повіту.  У  1875 році   Степанівська  волость  охоплювала 20  сіл та хуторів, які були об’єднані в 10 сільських товариств : 1) Степанівське (с.Степанівка, х. Лікарський, х. Володимирський, х. Грановський, х. Пушкарів  Яр); 2) Головашівське;  3) Олександрівське (с.Олександрівка, х. Добровільний); 4) Підліснівське (с. Підліснівка, х. Георгіївський, с.Торопилівка ); 5)Степнянське (х. Степний); 6) Криничанське ( х. Криничний ); 7) Маловільмівський; 8) Новомихайлівське (с.Новомихайлівка, х. Підліснівський, х. Пашків Яр); 9) Ганнівське; 10)Косівщинське.

На  1914 рік, до початку війни, у Степанівській волості  проживало 11433 особи. Найбільше поселення волості станом на 1914 рік с. Степанівка — 3456 чол;  с. Підліснівка — 1391 чол;  Головашівка - 1096 чол, Торопилівка – 159 чол.  В селищах : Степанівського цукрозаводу – 75 осіб, Степанівського винокурного заводу – 42 особи, Степанівської економії – 80 осіб.  Старшиною волості був Шевченко Фома Кузьмич, волосним писарем — Трощій Павло Сільвестрович, головою волостного суду — Болім Ісай Васильович.

Про життя села є свідчення у книзі за 1903 рік "Полное географическое описание нашего края"  "Степановка Сумского уезда при реке Сумке — волостное село, около 2 тысяч жителей. Есть больница и почтовая станция, имеет несколько лавок, воскресный базар и три ярмарки в году (вербная, 9 мая — Николая й 8 сентября). В эпоху освобождения крестьян принадлежала  Наталье  Хрущевой,  владевшей  здесь  4500 десятинами земли.  Ныне  при селе  винокуренный завод Хрущева". В селі  працювали цегельний, селітровий, солодовенний та спиртовий заводи, кузня та млин Яновського. Селітру відправляли на Шосткинський пороховий завод.  Цеглу і спирт  вивозили на ярмарки до міста Ромни і використовували на місці. Спиртовий завод був і в селі Глиняному.

Товарообіг трьох ярмарків   у  1882 році  склав  23 130 карбованців. Плату  з торгових місць збирав сільський староста : з одної  лавки – 1 крб, з одного  возу -  10 коп., з роздрібного продавця – 5 коп..  З 1899 року, в період сезонної роботи цукрового заводу, в селі організовувались щотижневі  ярмарки. 

Згідно Харківських календарів за 1893 – 1905 роки в  Степанівській  волості не було жодного   селянина, що був власниками  землі.   Тому кожна селянська  родина змушена була орендувати землю у поміщиків.  У 1905 році  в  Степанівській  волості у власності  семи поміщиків було більше ніж 4500 десятин (майже 5000 га ), а  з них 2612 десятин належало родині Хрущових. 

У 1895 - 1898 року акціонерне  товариство збудувало в селі  цукровий завод, житлові будинки для робітників заводу, пекарню та лікарню.   Керував  цукровим  заводом  в 1905 році  інженер - технолог  Робінер.  У 1907 р завод  викупив П.Харитоненко. Директором заводу в ці роки був Тихонов М.М.    У  1912 році на заводі працювало 570  сезонних  робітників. Ця кількість працюючих  збереглася  до 1917 року.

У вересні  1911 року  в хуторі Василівщина ( Крамарщина ), на правому березі Сумка,  почав працювати хімічний завод Н. Н. Косоговського, який з картоплі виробляв кетонне масло.   Сучасні  хіміки  розглядають його як  чудовий  денатуратор спирту.  1914 року  на хімічному заводі  працювало 19 робітників. 

Свідчень про активні революційні події в селі немає. Прагнення соціальної справедливості призводило до стихійних виступів. 22 грудня 1917 року Сумська волосна земельна управа просить прокурора окружного суду притягти до судової відповідальності селян  Степанівки Є. Я. Вольвача, А. І. Кобзаренка, Є. Г. Шевченка, С.  А. Юнака, Є. І. Коротенка, Г. Ф. Тарасенка, П. Д. Кириченка за розгром маєтку  Харитоненків.

У другій половині 1919 року в селі остаточно встановилася радянська влада.    Газета "Сумской вестник" повідомляла, що у Степанівській волості 5 грудня 1919 року утворився ревком. Його очолив  Тихін Євтушенко.  Активної підтримки більшовики не мали.  В телефонограмі за  15 травня 1920 р. повідомлялось    «В с. Степановка сельских ячеек нет.      В организации не ведется  должная партийная работа.»

Головним завданням влади стала заготівля хліба.  За даними ДАСО у березні 1920 року за один лише день активісти  вилучили в селян 800 пудів зерна, боржників  по хлібоздачі  віддавали до трибуналу, у селян не вистачало хліба для харчування і посіву. Гинула худоба від голоду. Селяни чинили пасивний опір владі -  не виїжджали на заготівлю дров, а знищували сади і дерев’яні будівлі, не виходили на заготівлю торфу. Місцева лікарня у 1922р повідомляла про зростання смертності   від тифу. Але справжню картину трагедії відтворити важко, бо лікарня вважалась заводською і не   приймала селян,  аптека не продавала   ліки. 

Покращилось життя в 1923- 1926 рр.  Це був період непу. Комуна  ім. ІІІ інтернаціоналу, (землі ТОВ АФ «Владана») була  створена із   72 господарств, обробляла 161 дес землі.  Тут застосовували 9-пільну сівозміну, закладали по 90 парників. Продавали  по декілька десятків тисяч корінців розсади на сезон. У  1924 році комуна  мала 4 коня, 6 волів, культиватор, сіялку, віялку, снопов’язалку, будинок на сім квартир, конюшню, воловник.  Головою  артілі був  Микола Казимирович Гоцький,

Артіль  "Хвиля революції"(землі ТОВ «Хлібодар») об’єднала  із 24 господарства,   мала 51 десятину землі, трактор "Фордзон". Головою  артілі був Іван Карпович Варуха

У 1926 році по Степанівській сільраді (без селища цукрозаводу) населення становило 3074 чоловік.       Селище цукрозаводу і прилеглі до нього хутори (376 господарств, 856 чоловік) входили до Новомихайлівської сільради.

Наприкінці 1920-х рр почалась колективізація,  її проводили  комуністи  з Ленінградської області,  вислужувались і місцеві активісти Ф.Євтушенко, Г. Отреп’єв, Г. Галенко.   Хоча основу населення  складали середняки, пішов процес розкуркулення. У фондах ОДА збереглись звіти того часу про хід розкуркулювання по Степанівці  (ф. Р.- 433, оп.№1, спр.1)  У 1929-1930 рр розкуркулені і  вислані - Хоменко Степан, Кисіль Левко, Семенець Антон, Завгородній Петро,  Лукаш Федір, Лукаш Антон. Розкуркулені - Деряга Гордій, Ярмак Кирило, Фесенко Йосип, Олійник Семен, Маяка Дмитро, Семенець Сак, Когулько Ігор, Боярський Євдоким, Лукаш Петро, Дідевич Віктор, Калітаєв Василь, Деряга Григорій, Лукаш Іван, Лукаш Ігор, Семенець Йосип, Семенець Григорій, Волик Яків, Семенець Гнат, Семенець Олексій, Олійник Трохим, Лукаш  Микола.

Голод і силовий  тиск колективізували село, були створені колгоспи ім. ІІІ Інтернаціоналу, ім. Чапаєва і "Гігант".    Радгосп перевели в підсобне господарство цукрозаводу. Ми не знаємо скільки життів степанівців забрала   колективізація і спричинений нею голодомор.  Як згадували свідки того часу,  дуже нещадно поводились «свої ж начальники». Прізвищ  називати не хотіли, бо в селі  живуть   діти чи онуки активістів.  

Новим випробуванням стала для жителів села Друга  світова війна.     На фронт пішли  638 мешканців,  263 - не повернулися. У 1975 році на честь загиблих збудували меморіал Вічної Слави. За відвагу у боях звання Героя Радянського Союзу був удостоєний І.М. Мацак. Повним кавалером Ордена Слави став  Г.М. Юнак. Одна із вулиць носить ім’я Марії Завгородньої. Це дівчина з нашого села, медсестра, була  бійцем Хотінського партизанського загону,  розстріляна фашистами. 

У Степанівку нацисти вступили в жовтні 1941 року. Окупація тривала до 2 вересня 1943. У цей період доросле населення працювало в сільській общині та на цукровому заводі. Діяв суворий "новий порядок", Десятки молодих людей вивезли до  Німеччини на примусові роботи.

Відбудовуючи село, його  мешканці працювали в колгоспі,  підлітки 13-15 років  заготовляли торф.  Про життя  повоєнного села  знаходимо замітки у тодішній районній газеті «За сталінський  урожай»

ПЕРШИЙ НЕДІЛЬНИК

15 липня по району був організований недільник по забезпеченню шкіл паливом і ремонту шкільного майна. Організовано пройшов недільник в Степанівці. Прийшли учні та 170 чоловік трудівників села. В цей день  працювали 12 коней, 45 возів. Всього привезли 17 тон торфу.    Є.Ф.Кісельова і Н.К.Міщенко ручними возками перевезли 600 кг торфу.  Комсомолки П.І.Міщенко і М.П.Жуленко привезли 500 кг. 2,5 т на конях привезла колгоспниця М.Жиренко. Була організована бригада майстрів із 8 чоловік по ремонту шкільного майна. Відремонтували 30 парт. Тов. Балим М.А. (арт. ім.Чапаєва) і Мацак І.А. («Політвідділ») відремонтували по 7 парт.

В кінці роботи випустили бойовий листок, де були підведені підсумки недільника.  Після роботи відбувся вечір молоді для учасників недільника.

                                                                                               Заврайвно   Саленко – 15.07.1945р.

ПРАЦЮВАТИМЕ 48 КОРІВ

Колгоспники Степанівки вирішили поставити в ярмо всіх корів, що знаходяться у власному користуванні. В полі з перших днів на боронуванні зябу, культивуванні, оранці працювали 48 корів. Всі вони використовувались на громадських роботах минулого року, уміють ходити в ярмі. Теслярі і ковалі виготовили нові ярма для них.  В 1945 р. коровами тут було проведено значну частину с/г робіт – 65 га весняної оранки, забороновано 150 га, вивезли   100 ц хлібоздачі. Майже всі колгоспники, які працювали з власними коровами, систематично перевиконували норми виробітку. Тепер вони також зобов’язуються давати щодня не менше 1,5 норми  (Кор.газети) - 31.03.1946р.

ПЕРШИМИ В РАЙОНІ

Сільськогосподарська артіль 17 партз’їзду (керівник Д. С Шабло) першою в районі завершила сівбу ранніх зернових на площі 84 га. Всі посівні роботи проведені на високому рівні агротехніки.

Добре працювали бригади Ф.Кириченка і В.Коротенка.  Плугатарі Н.Ковтуненко, О.Євтушенко систематично виконують виробничі завдання не 120 – 130 %.  Високого виробництва домігся  сівальник М.М.Афанасенко, який замість 6,5 га засівав по 11 га.           - 18.04.1946 р.

Через 2 дні після визволення села, 5 вересня 1943 року, цукрозавод першим із 17 заводів краю, почав роботу.   У сезоні 1943-1944 років на заводі працювало до 2 тисяч робітників. Більшість були неповнолітні. За сумлінну працю на відбудові в 1945 році робітники отримали подяки, грамоти та подарунки від  керівництва країни. У 1947 – 1955рр у мікрорайоні  цукрозаводу закладені  вулиці Леніна, Першотравнева, Дзержинського, Набережні, Новопоселенська.

 У 1958 році всі поселення і хутори, як вулиці, були зведені в одне село, але старі назви частин селища збереглися і до початку ХХІ ст.. - Торопилівка, Кагадєєвка, Отроховщина, Крамарщина,  Переселенка, Москалівщина.  До сільради увійшли  с. Глиняне  та Головашівка.  У 1959 році село електрифікували та провели радіо. У 1968 році  Cтепанівка стала     селищем міського типу.

У 1964-1995 роках зростав і розбудовувався цукрозавод. Підприємство  очолювали А.П.Литвин, В.І.Рябіченко, М.Д.Рапута, О.Д.Кириченко. У  2007 році  завод  припинив  роботу.

Цукрозавод завжди працював у комплексі з радгоспом, тому називався  цукрокомбінатом.  Господарство до середини 1980 – х рр.  об’єднувало 5 відділень Комсомольське – місцеві землі; Піонерське -  с. Рогізне ; Радянське – с.Олександрівка, Жовтневе – с.Линтварівка і Степне, Ленінське – с.Новосуханівка. По периметру  віддаль складала 260 км. Бурякорадгосп мав 5,4 тисячі гектарів с/г угідь,  із них 4,8 тисяч га - орні землі.   В  усіх відділеннях були ферми.  Наприкінці 70-х  вирощували 1,5 тис  свиней, молодняк ВРХ  більше 1000 голів, молочне стадо – 500 корів. У 87 – 88 роках почали голштинізацію.   Виробничі успіхи дозволили вирішувати соціальні проблеми. Наприкінці 80 – х  160 сімей працівників радгоспу отримали житло.

У 1950 році колгоспи "Політвідділ" та ім. Чапаєва об'єднані в один – ім. Жданова, (зараз ТОВ «Хлібодар»). У 1971 році  його очолив Є.І.Поляков. Робота голови і його однодумців  вивела відсталий  колгосп у передові. Господарство за вагомі показники було нагороджено перехідним червоним прапором ЦК КПРС. За кошти колгоспу зводились будинки для працівників сільського господарства, проведений водогін, почалась газифікація.

За сумлінну працю   високих урядових нагород удостоєні  В.Кирилов, Г.Будьонний, Є.Поляков, О.Мацак, М.Вербицький, В.Сизоненко, М.Коротенко, М.Цапок,  Т.Горлач,  М.Яценко, Н.Мировицька, Р.Євтушенко. 

У 1974 році пережила серйозну реконструкцію маленька пекарня при цукрозаводі.  Встановили обладнання, яке просіювало борошно, замішувало і розділяло тісто, діжі піднімали спеціальні підйомники. Завод давав по 10 т продукції на добу.  Випікали хліб «кишинівський», пшеничний І та ІІ ґатунку, житньо-пшеничний, калач «ювілейний», булки – витушки, фірмовою випічкою стала булка - плетінка. Майстрами своєї справи були Кулікова М., Косяченко А., Клименко В., Ляпощенко В., Трофименко Є.

Більше  сотні років налічує історія розвитку шкільної освіти в селі. До кінця 1884 року  у  Степанівці  була тільки церковнопарафіяльна школа, 1885 -  відкрита земська початкова однокласна  школа, в 1912 році - земська двокласна  школа. У цьому приміщенні  до  сьогодні діє філіал ЗОШ.  У мікрорайоні  цукрозаводу з 1919 по 1988 працювала восьмирічка. У комсомольському відділку радгоспу з 1961 по 1988 – початкова школа. У  1988 відкрила двері нова загальноосвітня  школа.

Степанівську сільську (селищну) раду  у 1943 – 2015 рр. очолювали П. Гура,  К. Євтушенко,  С.Головенко, І.Кобзаренко,   Л. Чут, Л.Гречановська, Г.Макушенко. З грудня  2015 року очільником громади є Лукаш В.О.

У Степанівці  народились професор І.Садовський (1855 – 1911),  олімпійський  чемпіон О.Шапаренко (1946),. доктор наук із соціальних комунікацій, професор, декан факультету журналістики НУ «ОЮА» Кузнєцова Т.В. (Арнаутова) (1972), професор, доктор економічних наук,   завідувач кафедри Сум ДУ  Школьнік І.О. (1972),  футболіст, півзахисник київського «Динамо» та національної збірної О.Гусєв (1983).

 З початку воєнних дій на Донбасі 110 наших  земляків стали учасниками АТО. Підполковник ЗСУ Василь Володимирович Спасьонов загинув за свободу України, звільняючи м. Лисичанськ у червні 2014р.

З 10.11.2017 р Степанівка  стала  центром ОТГ.  Тут мешкає 6682 чоловік

У  селищі  працює  більше  100 трудових колективів. Найбільші  ТОВ АФ «Владана», ТОВ «Хлібодар», ТОВ «Агротермінал Констракшин», ТОВ «Український дистрибуційний центр», ПрАТ «Райз Північ», ТОВ «Агролайфцентр» та ін.

Розвивається діяльність приватних підприємців.  Естетичну  насолоду дарують вироби гончарів підприємства  майстрів художнього  ковальства.

Соціально - культурні потреби мешканців забезпечують 4 дитячі  садки, дві ЗОШ І-ІІІ ступенів, 2 будинки культури  і  2 селищні  клуби, 4 бібліотеки, 1 ОДР, 5 ФАПів, 1  лікарська амбулаторія, селищний центр «Спорт для всіх».

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь